|
Історії...
|
|
| Malolieto4ka | Дата: Неділя, 06.07.2008, 13:26 | Сообщение # 1 |
Queen _LuCky_PeOpLe_
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 741
| тут викладаємо улюблені історії...вигадані чи з життя, сумні чи веселі - немає значення... це сумна історія...але мені подобається... Грустная история
Она: Зачем ты здедал ето?
Он: Потому что я не люблю тебя больше.
Она: И ето всё?
Он: А что ты хочеш ёщо?
Она вытерла слёзы и не могла поверить тем словам,которые произнёс её любимый.Тот человек,ради которого она отдала всю свою жизнь и всю себя.Боль проела всё её сердце и в горле стоял ком.Ни говоря ни слова она ушла в свою комнату.Все её мысли были лиш о нём.Все те чуства,всё ето время,которое было у них- все слова и обещания -ушли куда-то и ето больше не вернёш.Никогда...Изменил один лиш миг,он встретил другую.Ничего не поделаеш,-ничего...
Он зашёл к ней в комнату,чтобы попросить прощения и увидел,что её тело лежало на полу,он бросился к ней.Начал её целовать и пытался хоть что-то сделать.А она истекала кровью,было поздно.
Он кричал ей:Живи,ты будеш жить!!!!!
Но она закрила глаза и вспомнила молодую девушку,которая так сильно полюбила етого парня и боялась потерять его.Она вспомнила родних,друзей,из-за неё ктото страдал,но ей было всё равно,ведь рядом был он.И в тот момент,когда пелена застиляла её глаза,она увидела сидящего его рядом с ней.Он плакал,словно ребёнок,и что-то говорил.Она не слышала его слов,только какие-то обрывки доносились откуда-то из далека и ставали всё больше приглушёнными.Она постаралось улыбнуться,почувствовала,что силы покидают её и с трудом протянула руку ему.Он хотел было броситься к телефону,чтобы вызвать скорою помощь,но её сердце не дало ето сделать.Какое-то приятное тепло расплылось по её телу,зовущий свёт..Она шла на етот свёт,ничего не боясь и не оглядываясь назад.В етот момент он с ужасом понял,что потерял ее,он закричал,поднял ее на руки и прижал к себе.Он вспомнил когда в первий раз увидел ее...Он провел около неё много часов,а потом взгянул на звёздное ночное небо,ее больше нет,никто не вернёт её никогда.Позднее он подошел к окну,затушыл сигарету и понял что НИКТО и НИКОГДА не сможет полюбить его так как ОНА.Он закрыл глаза ы сказав:Прости меня,-упал куда-то в темноту,-раздался лишь приглушонный стук...
А всё могло быть иначе..........
|
| |
| |
| FeD | Дата: Понеділок, 07.07.2008, 11:55 | Сообщение # 2 |
Admin
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 288
Репутация: 4
Статус: Offline
Нагороди:
| давайте лутше історії з життя...тіпа такі прікольні...
|
| |
| |
| Malolieto4ka | Дата: Середа, 09.07.2008, 20:25 | Сообщение # 3 |
|
Queen _LuCky_PeOpLe_
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 741
| FeD, ей...хто які хоче - той хай такі і пише...мені і такі норм...в мене таких багато....буду їх викладати...
|
| |
| |
| FeD | Дата: Середа, 09.07.2008, 20:35 | Сообщение # 4 |
|
Admin
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 288
Репутация: 4
Статус: Offline
Нагороди:
| окей...я не маю ніц проти...просто запропонував
|
| |
| |
| nikotini | Дата: П`ятниця, 18.07.2008, 17:25 | Сообщение # 5 |
КаПіТаН
Группа: МоДеРаТоР
Сообщений: 134
Репутация: 1
Статус: Offline
Нагороди:
| Вона була молода,красива....Усе життя було попереду.Вона любила зиму.Зима заворожувала її неземними чарами.Крижинки-квіточки тихо падали на волосся,обличчя...Вона часто заплющувала очі від задоволення,їй подобалось коли крижані сніжинки падали на її вії,Їй задаволсь,що вона перетворювалась на Снігову Королеву.Вона марила...Марила тим,що колись вона зможе приручити цю стихію.Вона нашле снігопад і потоне у радості бажань.
Вона любила годинами сидіти на даху.З нього відкривався дивовижний краєвид.Яскраві вогні великого міста чарували її.Вона уявляла,як у неї ростуть крила,і вона здіймається над містом,над золотом вогнів.....
Цього разу все було якось особливо.Повітря було наповнене морозною свіжістю.Сніжинки кружляли у таночку,мерехтіли,переливались....Було красиво....Вона знову сиділа там...на краю......В очах блискотів вогник,грайливий....такий неосяжний.....Усе було як вона любить....Їй не було страшно....Навпаки....Вона була в захопленні......Адже вона вирішила....Вона зможе.....Це ж прекрасно......
Вона стала на краю даху....Розправила спину,розвела руки в сторони....Нарешті....Вона полетить....Секундавідділяла її від мрії.Вона похитнулась...і полетіла.Морозний вітер бив її в обличчя.....Вона була вільна...Сніг кружляв....Вона раділа до останнього....Усе було скінчено....Раптом вогні великого міста погасли...Сніг перестав мерехкотіти.....А чомусь навпаки....потускнів...налився багряним соком....Було страшно і темно....
Коли її знайшли,вона була справжньою Сніговою Королевою....Сніг покрив її обличчя,волосся....Вона заплющила очі від задоволення.....
Вона померла....
Heaven isn't heaven any more...
|
| |
| |
| Malolieto4ka | Дата: П`ятниця, 18.07.2008, 22:22 | Сообщение # 6 |
|
Queen _LuCky_PeOpLe_
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 741
| nikotini, гарно...люблю такі і сторії...але не всі мене розуміють правильно...
|
| |
| |
| Malolieto4ka | Дата: Вівторок, 22.07.2008, 09:49 | Сообщение # 7 |
|
Queen _LuCky_PeOpLe_
Группа: АдМиНиСтРаТор
Сообщений: 741
| Я нафарбувала нігті чорним лаком. Одягнула свою улюблену сукню, крізь яку ти милуватимешся моїм бездоганним тілом. На лівій руці браслет із шипами, але ти не хвилюйся, вони не вколють тебе. Ти чекай на мене. Я вже йду. На вулиці мене чекає власний перукар – скажений вітер. Він довершить мій образ романтичною зачіскою. Перехожі озираються. Вони зачаровані моєю красою, що через годину належатиме тобі, а ти про це навіть не здогадуєшся. Я твоя попелюшка в чорних ботах, в моєму плеері грає великий рок, в мене навіть є власна карета – київський тролейбус і я вже близько до тебе, між нами лише один квартал. На небі летять відьми, по землі повзуть чорти, поряд зі мною зрадники, але ніщо не завадить мені поцілувати тебе... сьогодні. За тобою я полізу в пекло. Може, я закохалася? Ні. Я більше не вірю у любов. Зустріч. Побачення. Наша пісня. Перша троянда. Поцілунок. Обійми. Довіра. Я твоя. Зрада. Біль. Помста. Сльози. Розтікається туш. Ненависть. Знову біль. Весь час біль. Лише біль. Сльози на папері. Сумні вірші. Самотність. Це все безглуздо. Чиста сторінка. Нове життя. Знову зустріч. Побачення. Спільна мрія. Тепло незнайомої руки. Перша троянда. Поцілунок. Обійми. Довіра. Я твоя. Зрада найкращої подруги. Біль.......................... І так до останнього подиху. Ні, я не вірю у любов, але все одно поспішаю до тебе. Нарешті моя зупинка. Двері відчинилися і наче у казці я йду по сходах. Я вже бачу тебе. У твоїй лівій руці чорна троянда. Я обожнюю троянди. Ще крок і я в твоїх обіймах. Ти не бачиш мене. Я позаду. - Озирнись! Назустріч тобі йде дівчина у чорній сукні, з бездоганним чорним манікюром. Вона посміхається тобі. Ти робиш крок до неї. Легкий поцілунок у її вуста. Закоханий погляд твоїх сірих очей у її зелені. Тепер у її руках моя чорна троянда. Я залишилася позаду. Сльози. Біль. Розтікається туш. Ненависть. Знову біль. Лише біль. Сльози на щоці. Я їду назад у пустому тролейбусі, самотня, як ніколи.
|
| |
| |
| nikotini | Дата: Вівторок, 22.07.2008, 22:09 | Сообщение # 8 |
|
КаПіТаН
Группа: МоДеРаТоР
Сообщений: 134
Репутация: 1
Статус: Offline
Нагороди:
| Останній день.. ми зібрались в ліс компанією, всім було весело, класно.. ніщо не віщувало нічого поганого.. всі випили собі трохи і всім було прикольно.. він також випив, але був тверезий, на віміну від всіх інших.. він попросив дівчину відійти вбік з ним..
- Ну що ти вирішила? Ми разом,чи розходимось?
- Напевно все таки розійдемось, ти не виправимий…
- Ясно.. ти точно впевнена?
- Так, остаточно!
- А може все таки продовжим?
- Ні, мені набридло одне і те саме, не те що ти поганий, ти класний хлопець, але тобі потрібна інша, і мені інший…
- Ні, мені потрібна ти
- Все, хватить цих дурних розмов.. стій, куди ти??
Хлопець йде далі в глиб лісу.. вона біжить за ним.. зупиняє, із острахом бачить у нього в руках ніж
- Ти ж обіцяв!
- Ти мені теж обіцяла, а тепер.. без тебе моє життя – це жах, у якому я сам..
- Перестань, не роби дурниць!
- Я вже зробив дурницю, що не помер тоді, перший раз..
Ніж різко торкнувся горла і перетяв судини.. він почав швидко стікати кров'ю.. Вона гукала на допомогу, але ніхто не прийшов.. Вона в розпачі залилась сльозами.. Вона ще ніколи так не плакала.. Вона зрозуміла що втратила саме дороге, що було у неї в житті.. і що вона його більше не поверне.. від цього ставало все гірше, і врешті-решт вона не витримала болю..
Їх найшли аж на наступний день.. два мертві тіла, лежали разом, міцно обнявши одне одного.. їх так і разом поховали.. «Якщо розумієш що любиш – не варта перечити собі, треба слухатись свого серця..»
Heaven isn't heaven any more...
|
| |
| |
